Граційна і струнка, як кипарис,
Миліша і біліша либідь-птиці,
Волосся золотавістю пшениці
Вінчає вид твоїх небесних рис.
Мрійливо мила, як осінній лист,
Солодка і духмяна, як суниці,
Яскраві очі, наче дві зірниці,
І сині, як волошок аметист.
Тебе, цю мрію чистої водиці,
Я все життя шукав і не зустрів,
І жив, як у пустелі без криниці,
Де бачив лиш видіння міражів...
Аж ось у храмі – вірних душ скарбниці –
Тебе узрів, коли вже посивів. (с)