ledi_diana (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
ledi_diana) wrote2007-06-14 06:32 pm
ledi_diana) wrote2007-06-14 06:32 pm
Entry tags:
(no subject)
АГА!
Ну, давай - так давай.
Материальчик месячной давности - вызвал определенный резонанс.Такой - владельцы журнала не согласились с ТАКОЙ трактовкой. Были даже шокированы некоторой вольностью...
ОСТАННІЙ ДОКАЗ ДЕПУТАТА
(ТОНКОЩІ ЕТИКИ Й ДИПЛОМАТІЇ. УКРАЇНА – 2007)
“Етика – наука про мораль, її походження й розвиток, про правила і норми людської поведінки, про обов язки людей по відношенню одне до одного, до суспільства, батьківщини, держави. Іноді термін “етика” вживається у тому ж розумінні, що й мораль і т. ін.”
Філософський словник
Пластична наука – етика. Її можна повернути зручним боком, виходячи з потреб суспільства, а найчастіше – потреб тих, хто керує тим суспільством, керуючи ж, диктує норми поведінки. Свого часу у різних країнах етичним вважалось володіння рабами, публічні страти, обов’язкове биття різками дітей у школі по п’ятницях, та інші гидкі методи управління й виховання, від яких давно відмовилось цивілізоване суспільство. Давно вже не робить харакірі японський чиновник, коли щось там в нього йде не так – а це колись вважалось цілком етичною дією. Та навіщо копати так глибоко історію інших країн? Еволюція етичних норм у нашій країні відбувалась абсолютно оригінально. Наприклад, ще зовсім недавно, у двадцятих роках минулого сторіччя в нашій країні не зовсім етичною вважалась ... освіченість. Капелюх і окуляри, багата літературна мова – то був моветон тих часів. Бо поки інтелігенцію й залишки дворянства відправляли до Сибіру, “кухарки” вчились, як могли, керувати державою. Захоплені розповіді про новоспечених дипломатів, які під час прийомів за кордоном просили прибрати “зайві” столові прибори, а, по закінченні вечері, випивали воду, подану для ополіскування рук, ходили по нашій країні – знай, мовляв, наших! Копнемо ще ближче? Прошу – Микита Хрущов, грюкаючи черевиком по трибуні ООН, обіцяє показати “Кузькину мать” усьому світу. Увесь світ має шок, а у нас екстаз – знай наших! Яка країна – така й етика...
Досить історичних екскурсів – наша країна тепер зовсім інша. І керують нею люди, які добре знають, як поводити себе на раутах, коли вдягати смокінг, а куди досить піджака. Та й піджаки від Армані вони навчились елегантно носити. Вміють скласти експромтом промову, вміють також миттєво знайти влучну відповідь опоненту під час дебатів (а як не вміють, то їм підсунуть папірця, ба навіть наголоси розставлять – на те є цілий штат). Чітко знають тонкощі правил поведінки, відносин між “сильними світу цього”. Мають закони навіть, в яких ці тонкощі прописані. Мають свою, колегіальну – депутатську етику.
ДЖЕНТЛЬМЕНИ ПАРЛАМЕНТУ
Стаття 8. Депутатська етика
1. У своїй діяльності народний депутат повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралі; завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших народних депутатів, службових та посадових осіб і громадян; утримуватись від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, Верховну Раду України, державу.
Закон України про статус народного депутата України
Постає питання – якщо наші керманичі усе це знають, мають і вміють, чому ж так часто порушують оцю саму, восьму статтю свого Закону?
Як стало цікаво дивитись телевізор! Як побивають усі рейтинги саме політичні програми!
“А ти, Славко!” “А тебе, Юрко!” – лунає над країною. Яка там честь і гідність? Глядачі закладаються на парі – поб’ються, не поб’ються? Розгублено кліпає очима ведучий. Адже нічого не зробив, лише задав питання. Провокуюче, щоправда, та на те ви й політики, щоб зустрічати провокацію стримано.
... І, коли були викладені усі цивілізовані заперечення, сер Уїнстон Черчілль попросив занести до протоколу, що він ніколи, за жодної обставини, не називав пана опонента брудною свинею...
Історична легенда
Джентльмену Черчіллю у страшному сні не снились наші вже класичні “виступи” депутатів – бійки перед трибуною, блокування щитової та інші цікаві пересічному громадянину моменти. Цікаві у першу чергу тим, що “небожитель” – депутат, міністр, начебто стає ближчим до суспільства. Он, вимахує кулаками, як ми з кумом, коли на весіллі у сусіда побились! Та за такий прийом ми з кумом йому й піджак від Армані вибачимо, й зарплату його “небожительську”.
Але чи потрібна така популярність “герою” чергової битви (якщо, звісно, його прізвище не Жиріновський). Адже поглядає й весь світ на перебіг подій у цій молодій і такій перспективній державі – Україні. Поглядає і знизує плечима, не розуміючи, чому міністр транспорту провокує посла України у Австрії, телефонуючи йому вночі з проханням про одну маленьку послугу. Чому “летять голови” в одних у результаті. А інші, ті, що мали б зразу піти у відставку, чомусь не йдуть. Не розуміє нічого цивілізований світ!
Зовсім незрозумілий наступний скандал.
“ЧОВНИКОВА” ДИПЛОМАТІЯ
“Дипломатія – ... тонкий розрахунок, ухильність в діях, спрямованих на досягнення якоїсь мети”
Словник іншомовних слів
Посварились якось міністр освіти та науки Станіслав Ніколаєнко з міністром оборони Анатолієм Гриценком. Привід – Одеський Інститут сухопутних військ, який вирішено перевести до Львова. Лишається майно, а саме – земля і будівлі. Ніколаєнко вирішив наполягти на передачі цього господарства у відомство свого міністерства, Гриценко ж зауважив, що частина будівель має бути відведена під житло для бездомних одеських офіцерів та їх сімей. Не вдаючись в економічну доцільність обох пропозицій, прослідкуємо за розвитком конфлікту.
Отут починається “човникова” дипломатія по-українськи. На поле виходить однопартієць Ніколаєнка, спікер парламенту Олександр Мороз. Головний представник законодавчої влади робить зауваження представникові влади виконавчої – здається, вже у цьому відбувається щось дивне. Далі в хід йдуть образи. Гриценко вважає (і не приховує цього), що спікер лобіює інтереси своєї партії, користуючись перевагами посади, яку займає. Ображений Мороз звинувачує міністра оборони у некомпетентності.
Коли конфлікт досяг апогею, на поле вийшов рефері. Прем єр-міністр Віктор Янукович (глава виконавчої влади) вирішив заступитись за главу влади законодавчої, витяг різки – пробачте, жовту картку! – і привселюдно, на засіданні Кабінету міністрів, відчитав Анатолія Гриценка. На думку прем єра, міністр оборони мав би публічно вибачитись перед спікером. Бунтар Гриценко пообіцяв вибачитись ... але лише після того, як Мороз вибачиться перед ним.
І знову цікаво жити країні та її пересічним громадянам, і знову нічого не розуміє цивілізований світ. Та тут би навіть Кіссінджер, батько “човникової” дипломатії замислився.
А що там з інститутським майном? Та яке це має значення? Якось питання вирішили і діючі особи примирились за зачиненими дверима, але ж найцікавіше – розвиток конфлікту – відбувалось прилюдно.
ПРОЩАВАЙ, ДИПЛОМАТІЯ?
Коли представники молодої Радянської країни під час прийому за кордоном випили воду, призначену для ополіскування рук, усі присутні дипломати з тактовності зробили те ж саме.
Коли Юрій Гагарін під час вечері з королевою Великобританії зізнався, що не знає призначення усіх тих столових приборів, що лежали перед ним, Її Величність з тактовності сказала, що теж цього не знає і веліла прибрати “зайве”.
Коли шокована черевиком Микити Сергійовича аудиторія завмерла, один з дипломатів, щоб зняти напруження, показав на черевик і голосно попросив перекласти йому саме цю частину промови – й досяг мети, спровокувавши регіт у залі.
Це все історичні байки. Було це так, а чи ні? Мова не про те.
Окрім таких спонтанних методів припинення конфлікту, що назріває, існують інші – відпрацьовані та перевірені часом інструменти. Наприклад, депутатський запит чи депутатське звернення.
2. Депутатський запит - це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції.
(положенням частини другої статті 15 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2002 р. N 4-рп/2002)
Депутатське звернення - викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.
(положенням частини першої статті 16 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2002 р. N 4-рп/2002)
Щоправда, працюють ці інструменти довго. У країні, де відбувається – чого там приховувати! – перерозподіл влади, той, хто буде дотримуватись законних методів, опиниться далеко позаду усіх подій. А суспільство, яке кожного дня дізнається про нові й нові конфлікти, за 10-15 днів (мінімальний строк розгляду запиту й звернення), встигне забути у березні події лютого.
Та лишається ще один інструмент – головна зброя дипломата. То наша мова. Вона, кажуть, навіть багатша за рідну мову Черчілля, та навіть мову одного з найкращих дипломатів минулого – кардинала Рішельє. Віртуозне володіння цим інструментом допоможе дати ляпаса опоненту, чи принаймні дасть можливість звинуватити у некомпетентності та лобіюванні власних інтересів так витончено, що присікатись буде неможливо.
Поки що ж на полі - шалені кидки ва-банк. Це вже не битви політиків за зміцнення своїх позицій, котрі лишають за собою поле бою, вкрите політичними трупами, а закулісна здача ключів... Дипломатії вже не буде. Це навіть не криза, бо криза об єднує...
Сумний прогноз.
Ну, давай - так давай.
Материальчик месячной давности - вызвал определенный резонанс.Такой - владельцы журнала не согласились с ТАКОЙ трактовкой. Были даже шокированы некоторой вольностью...
ОСТАННІЙ ДОКАЗ ДЕПУТАТА
(ТОНКОЩІ ЕТИКИ Й ДИПЛОМАТІЇ. УКРАЇНА – 2007)
“Етика – наука про мораль, її походження й розвиток, про правила і норми людської поведінки, про обов язки людей по відношенню одне до одного, до суспільства, батьківщини, держави. Іноді термін “етика” вживається у тому ж розумінні, що й мораль і т. ін.”
Філософський словник
Пластична наука – етика. Її можна повернути зручним боком, виходячи з потреб суспільства, а найчастіше – потреб тих, хто керує тим суспільством, керуючи ж, диктує норми поведінки. Свого часу у різних країнах етичним вважалось володіння рабами, публічні страти, обов’язкове биття різками дітей у школі по п’ятницях, та інші гидкі методи управління й виховання, від яких давно відмовилось цивілізоване суспільство. Давно вже не робить харакірі японський чиновник, коли щось там в нього йде не так – а це колись вважалось цілком етичною дією. Та навіщо копати так глибоко історію інших країн? Еволюція етичних норм у нашій країні відбувалась абсолютно оригінально. Наприклад, ще зовсім недавно, у двадцятих роках минулого сторіччя в нашій країні не зовсім етичною вважалась ... освіченість. Капелюх і окуляри, багата літературна мова – то був моветон тих часів. Бо поки інтелігенцію й залишки дворянства відправляли до Сибіру, “кухарки” вчились, як могли, керувати державою. Захоплені розповіді про новоспечених дипломатів, які під час прийомів за кордоном просили прибрати “зайві” столові прибори, а, по закінченні вечері, випивали воду, подану для ополіскування рук, ходили по нашій країні – знай, мовляв, наших! Копнемо ще ближче? Прошу – Микита Хрущов, грюкаючи черевиком по трибуні ООН, обіцяє показати “Кузькину мать” усьому світу. Увесь світ має шок, а у нас екстаз – знай наших! Яка країна – така й етика...
Досить історичних екскурсів – наша країна тепер зовсім інша. І керують нею люди, які добре знають, як поводити себе на раутах, коли вдягати смокінг, а куди досить піджака. Та й піджаки від Армані вони навчились елегантно носити. Вміють скласти експромтом промову, вміють також миттєво знайти влучну відповідь опоненту під час дебатів (а як не вміють, то їм підсунуть папірця, ба навіть наголоси розставлять – на те є цілий штат). Чітко знають тонкощі правил поведінки, відносин між “сильними світу цього”. Мають закони навіть, в яких ці тонкощі прописані. Мають свою, колегіальну – депутатську етику.
ДЖЕНТЛЬМЕНИ ПАРЛАМЕНТУ
Стаття 8. Депутатська етика
1. У своїй діяльності народний депутат повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралі; завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших народних депутатів, службових та посадових осіб і громадян; утримуватись від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, Верховну Раду України, державу.
Закон України про статус народного депутата України
Постає питання – якщо наші керманичі усе це знають, мають і вміють, чому ж так часто порушують оцю саму, восьму статтю свого Закону?
Як стало цікаво дивитись телевізор! Як побивають усі рейтинги саме політичні програми!
“А ти, Славко!” “А тебе, Юрко!” – лунає над країною. Яка там честь і гідність? Глядачі закладаються на парі – поб’ються, не поб’ються? Розгублено кліпає очима ведучий. Адже нічого не зробив, лише задав питання. Провокуюче, щоправда, та на те ви й політики, щоб зустрічати провокацію стримано.
... І, коли були викладені усі цивілізовані заперечення, сер Уїнстон Черчілль попросив занести до протоколу, що він ніколи, за жодної обставини, не називав пана опонента брудною свинею...
Історична легенда
Джентльмену Черчіллю у страшному сні не снились наші вже класичні “виступи” депутатів – бійки перед трибуною, блокування щитової та інші цікаві пересічному громадянину моменти. Цікаві у першу чергу тим, що “небожитель” – депутат, міністр, начебто стає ближчим до суспільства. Он, вимахує кулаками, як ми з кумом, коли на весіллі у сусіда побились! Та за такий прийом ми з кумом йому й піджак від Армані вибачимо, й зарплату його “небожительську”.
Але чи потрібна така популярність “герою” чергової битви (якщо, звісно, його прізвище не Жиріновський). Адже поглядає й весь світ на перебіг подій у цій молодій і такій перспективній державі – Україні. Поглядає і знизує плечима, не розуміючи, чому міністр транспорту провокує посла України у Австрії, телефонуючи йому вночі з проханням про одну маленьку послугу. Чому “летять голови” в одних у результаті. А інші, ті, що мали б зразу піти у відставку, чомусь не йдуть. Не розуміє нічого цивілізований світ!
Зовсім незрозумілий наступний скандал.
“ЧОВНИКОВА” ДИПЛОМАТІЯ
“Дипломатія – ... тонкий розрахунок, ухильність в діях, спрямованих на досягнення якоїсь мети”
Словник іншомовних слів
Посварились якось міністр освіти та науки Станіслав Ніколаєнко з міністром оборони Анатолієм Гриценком. Привід – Одеський Інститут сухопутних військ, який вирішено перевести до Львова. Лишається майно, а саме – земля і будівлі. Ніколаєнко вирішив наполягти на передачі цього господарства у відомство свого міністерства, Гриценко ж зауважив, що частина будівель має бути відведена під житло для бездомних одеських офіцерів та їх сімей. Не вдаючись в економічну доцільність обох пропозицій, прослідкуємо за розвитком конфлікту.
Отут починається “човникова” дипломатія по-українськи. На поле виходить однопартієць Ніколаєнка, спікер парламенту Олександр Мороз. Головний представник законодавчої влади робить зауваження представникові влади виконавчої – здається, вже у цьому відбувається щось дивне. Далі в хід йдуть образи. Гриценко вважає (і не приховує цього), що спікер лобіює інтереси своєї партії, користуючись перевагами посади, яку займає. Ображений Мороз звинувачує міністра оборони у некомпетентності.
Коли конфлікт досяг апогею, на поле вийшов рефері. Прем єр-міністр Віктор Янукович (глава виконавчої влади) вирішив заступитись за главу влади законодавчої, витяг різки – пробачте, жовту картку! – і привселюдно, на засіданні Кабінету міністрів, відчитав Анатолія Гриценка. На думку прем єра, міністр оборони мав би публічно вибачитись перед спікером. Бунтар Гриценко пообіцяв вибачитись ... але лише після того, як Мороз вибачиться перед ним.
І знову цікаво жити країні та її пересічним громадянам, і знову нічого не розуміє цивілізований світ. Та тут би навіть Кіссінджер, батько “човникової” дипломатії замислився.
А що там з інститутським майном? Та яке це має значення? Якось питання вирішили і діючі особи примирились за зачиненими дверима, але ж найцікавіше – розвиток конфлікту – відбувалось прилюдно.
ПРОЩАВАЙ, ДИПЛОМАТІЯ?
Коли представники молодої Радянської країни під час прийому за кордоном випили воду, призначену для ополіскування рук, усі присутні дипломати з тактовності зробили те ж саме.
Коли Юрій Гагарін під час вечері з королевою Великобританії зізнався, що не знає призначення усіх тих столових приборів, що лежали перед ним, Її Величність з тактовності сказала, що теж цього не знає і веліла прибрати “зайве”.
Коли шокована черевиком Микити Сергійовича аудиторія завмерла, один з дипломатів, щоб зняти напруження, показав на черевик і голосно попросив перекласти йому саме цю частину промови – й досяг мети, спровокувавши регіт у залі.
Це все історичні байки. Було це так, а чи ні? Мова не про те.
Окрім таких спонтанних методів припинення конфлікту, що назріває, існують інші – відпрацьовані та перевірені часом інструменти. Наприклад, депутатський запит чи депутатське звернення.
2. Депутатський запит - це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції.
(положенням частини другої статті 15 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2002 р. N 4-рп/2002)
Депутатське звернення - викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.
(положенням частини першої статті 16 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2002 р. N 4-рп/2002)
Щоправда, працюють ці інструменти довго. У країні, де відбувається – чого там приховувати! – перерозподіл влади, той, хто буде дотримуватись законних методів, опиниться далеко позаду усіх подій. А суспільство, яке кожного дня дізнається про нові й нові конфлікти, за 10-15 днів (мінімальний строк розгляду запиту й звернення), встигне забути у березні події лютого.
Та лишається ще один інструмент – головна зброя дипломата. То наша мова. Вона, кажуть, навіть багатша за рідну мову Черчілля, та навіть мову одного з найкращих дипломатів минулого – кардинала Рішельє. Віртуозне володіння цим інструментом допоможе дати ляпаса опоненту, чи принаймні дасть можливість звинуватити у некомпетентності та лобіюванні власних інтересів так витончено, що присікатись буде неможливо.
Поки що ж на полі - шалені кидки ва-банк. Це вже не битви політиків за зміцнення своїх позицій, котрі лишають за собою поле бою, вкрите політичними трупами, а закулісна здача ключів... Дипломатії вже не буде. Це навіть не криза, бо криза об єднує...
Сумний прогноз.
no subject
Опрос не проводила. Да и кто может поручиться за такой опрос? "А как же! Читаем! Очччччень интересно!" А там - кто знает...
Не суть важно - как ни странно. Наверное, не для того пишем. Для гонораров???
В том числе... Однако - не это главное. Мой пост о Читателе был попыткой вбросить тему - для чего пишем, голубчики? В издания, в ЖЖ опять же...
Продолжение давнего поста о сумасшедших. Пишем для того, чтобы услышали.
Так важно, чтобы слышали. Ага?
no subject
Вопросик... Мда...
no subject
диана? (леди_ди)макарова?-это в посте есть
гугл нам поможет!
и выдает часопис Народный депутат:)
no subject
Цивилизаааааация.
я ржу весьма.
Ваш Ватсон.
no subject