ledi_diana

Ну, и если уже о работе, то вот это безобразие - тоже моя работа.

Я там частично убивалась нервами и гоном креатива нос совала, всё остальное сделали Стас Котик и Тим Макаров Братья Люмьер, поэтому если чего не так - бейте их.

Здесь я смеялась очень громко - ну, мысленно.
Потому что я же сейчас тихая, и вечер у меня тихий - как из образа выпадать?
Очень живое интервью с очень живым Андроном
Френд подвалил. Спасибо, френд, спасибо. если бы ещё не подзамочная запись - вообще бы было славно.
Я дам цитаты, которые особенно на душу легли, вызвав мой тихий, мысленный гомерический хохот:

Хулиганство отца было очень обаятельно: как-то они с Егором гуляли по Парижу – это Егор рассказывал – и зашли в аптеку. Отец спрашивает: «Есть у вас сигареты без никотина?» «Да, пожалуйста». Он купил пачку, они вернулись в гостиницу, отец взял эту сигарету, лег на кровать в пальто, ботинках – и закурил. Егор говорит: «Дед, ты чего?» И он отвечает: «Да это я вы...бываюсь».
Или когда Путин приехал поздравлять его с девяностолетием. Никита пришел, я галстук надел, чего почти не бывает... Вручают отцу фотоальбом – сделали в подарок, сотни его фотографий разных лет. Сидит листает... «Да-а-а... Кобелина я был!» У Путина несколько вогнулось лицо...

... но я потом понял, что эту трагедию надо давать сквозь смех. Или как уход героя в армию в «Романсе», на высшей точке любви. Кстати, я именно на «Романсе» понял, что интересна-то не трагедия, а – после. Жизнь после смерти. Вот и Ася смеется в конце, когда все кончено. И герой «Романса» не умирает, а живет дальше, хотя в сценарии Жени Григорьева он умирал, когда узнавал, что героиня Кореневой другого полюбила. Я говорю: Жень, пусть он не умирает, а то смерть от любви – ну это как-то уж никто не поверит. А он говорит: но ведь это так и есть! Ты посмотри вокруг (а мы в машине едем, Ленинский проспект, осень-зима, грязь) – ведь это, говорит он, все мертвые ходят!
Ну а мне неинтересно так. Мне интересно, чтобы герой потом полюбил уже обычную девушку, такую Иру Купченко с платиновыми волосами. Уже простой любовью, а не такой, от которой говорят стихами. Уже в черно-белом изображении...

... Священники вместо замполитов. Закон Божий вместо истории КПСС. Это не обращает людей к вере, а раздражает, это может обострить ситуацию, так что я сейчас – за стремительное нарастание этого абсурда. Но, повторяю, абсурдом это кажется вам и мне, потому что мы русские европейцы, так сказать, «птенцы гнезда Петрова», но для огромной массы людей, расселившихся по гигантской территории от Волги до Курил, все, что происходит в Москве, выглядит вполне нормально...

... Женщины... которые употребляются, или, выражаясь по-московски, тараканятся на каждом диване... это дохлые кошки, страдающие нимфоманией. Диван очень неудобная мебель. Его обвиняют в блуде чаще, чем он того заслуживает. Я раз в жизни только пользовался диваном и проклял его...

... Распутных женщин я видывал и сам грешил многократно... Роман с дамой из порядочного круга – процедура длинная. Во-первых, нужна ночь... В номере ваша дама падает духом, жантильничает, дрожит и восклицает: «Ах, Боже мой, что я делаю?! Нет! Нет!» Добрый час идет на раздевание и на слова, дама ваша на обратном пути имеет такое выражение, как будто вы ее изнасиловали, и все время бормочет: «Нет, никогда себе этого не прощу!»...

И до слёз тронуло высказывание о брате. Рыдала, чес-слово!

Вообще, ребята, Никита очень хороший человек. Правда. Действительно хороший.

Прелестное интервью.
Тихое такое. Вписалось в мой тихий вечер.

http://www.konchalovsky.ru/press/interviews/andrej-konchalovskij-esli-chto-nemedlenno-uedu-iz-rossii-i-otkazhus-ot-grazhdanstva/

Прекрасный пост от ledilid

Сотні фраз із популярних радянських кінофільмів увійшли в нашу повсякденну мову, ставши приказками, а то й фразеологізмами - від "В Греції все є" до "Хто ж його посадить, він же пам'ятник?"
Шкода, що всі ці фразочки - російськомовні. З огляду на співвідношення фільмів, що "пішли гуляти в народ", це й не дивно.
Але ж прикро, чорт забирай, що українці не витворили свою власну, хай невелику, але "кінофразеологію". Адже підґрунтя в нас для цього є. Є й трохи улюблених народом україномовних фільмів (хай і незрівнянно менше, ніж російськомовних), є й чудові фразочки у цих фільмах.

Один із таких фільмів - "Пропала грамота". Для нас він - чи не найулюбленіший. Мабуть, не лише для нас.


Дмитро питає, чи хтось ще ввертає у розмовну фразочки з цього фільму.
Я, Я кажу!
Кажу:
- Купи коня!
- Купую.
- А що даси?
- Що маю.

Я кажу:
- Горілки пити не будемо.
А мені відповідають:
- Трішечки... Але відро.
А я тоді:
- І бочечку пива.

І - хором:
- Танцювааааааала риба з раком, риба з раком...

«Пропала грамота», що пролежала «на полиці» 15 років, залишається одним iз найулюбленіших фільмів українців і святкує 40–річчя

«Заходить старий Івченко, батько режисера, й каже: «Хлопці, ви — гарні хлопці. Дивіться, це перший і останній фільм з оселедцями. Більше такого кіна не буде. Так що будьте серйозними та обережними — не пропийте його»... Так у 1972–му на Полтавщині почалися зйомки «Пропалої грамоти»...




звідси http://ledilid.livejournal.com/710071.html

там купа роликів з фільму і цікаві інтерв"ю

Пропала грамота. Крилаті вислови з фільму.

* 02 лютий 2009 at 12:51 PM

1. Як рубає то до пупа, а як бреше - то ще нижче.
2. Це не горілка, це - молоко.
3. Мо горілка поможе? - О, може...
4. Матері вашій перековінька.
5. Ой спасибі соколики. Я тепер вам від самої цариці медяників привезу.
6. На велике діло йдеш синку. (лясь) Памятай! - Дякую, батьку.
7. Та ти що, жінко, на мене там цариця чекає.
8. Злізь з коня бо зі мною так не личить.
9. У мене мало імущєства, а я все ж таки голова.
10. Поки бігла, то й забула. Їдь здоровий.
11. Ти спиш, чи ти здох?
12. Що ж ти таке, що тебе так мухами обліпило?
13. За поводом не п'ю.
14. То в тебе тарані нема?
15. Ану смали.
16. Дибає як муха по сметані.
17. Ти весь в смутку козаче, з таким битись не годиться.
18 Раз козак співає, то душа його плаче.
19. Плюнь дурневі в очі.
20. Ти шо, діду, навмисно ображаєш мою шаблю, пістоля і мого оселедця.
21. Коней! Їм...
22. На луки.
23. Не тому що брата мого вбив, а тому що перепелів розігнав.
24. Які люди гинуть. Ой-йо-йой.
25. Що ж мені з тобою, свиня, зробити?
26. Не ганьби оселедця.
27. Тобі горілка в голові, а мені грамота.
28. Що сучі діти мучитесь? - Бідуємо. - Не притомилися?
29. - Ковбаси - багато. Сала - багато. Оселедців - багато. Вареників - багато. Шинки - багато. Тарані - багато.
- Горілки пити не будемо. Пампушок з часником.
- А мо випємо трішечки?
- Нема сили відмовитись. Трішечки. Але відро. Ну два... відра.
- І бочечку пива.
30. Прости мене жінко, прости!
31. Невже ми цієї горілки не випємо.
32. Ти глянь: сухий і вдома.
33. - Що ти п'єш? - Смолу. Бач втягнувся.
34. Схаменіться люди. це все вам сниться.
35. Будь я католиком, якщо не я не зверну вам ваші свинячі пики вам на потилиці.
36. - А може покаємось? - Цить! Он чоловік у карти програє.
37. Розсолу!..
38. І не вмієте ж ви брехати а тепер вже мабуть ніколи не навчитесь.
39. Через дурну стрілянину могли б і додому не втрапить.
40. Добрі люди, куди це ви претесь?
41. Зараз, зараз вийде... Зараз чоловік вийде... Вже йде.
42. На бальси приглашаю тебе Василичку.
43. А така воспитана. От тако плюне і розітре.
44. Твоя служба - вірний кінь та чисте поле. Людям служи.
45. Дурень ти дурень. І дід твій був дурнем. І батько-дурень. А тобі й на роду написано таким залишатися.

Фільм тутечки: http://www.share.net.ua/forum/index.php?showtopic=2564&hl=грамота
UPD.
16+ Тоді ще запитай його: чи не хоче він від мене в рило?

Це в мене - від френда http://o-veremchuk.livejournal.com/profile
І - дяка тим, хто нагадав...
День народження Івана Миколайчука.
Таких як він, нема, і не буде.

Пришла пора мне это сделать. Я не могу больше скрывать от вас этого, мои френды. И хотя я выбрала такое удачное для признания время (когда нет никого! никого во френдленте) - но все же я пойму и не обижусь, если кто-то из вас меня расфрендит, зайдя случайно в интернет через террасу дачного дворика, включив жежешечку руками, жирными еще от шашлыка...
И правильно сделаете, если расфрендите! Потому что тому недостатку, более того - губительному пороку, в котором я признаюсь - нет оправдания и объяснения! А я пыталась, я искала - и оправдания, и объяснения, будь-будь...
И недостоин человек с этим пороком называться человеком просвещенным и образованным (как может быть, вы обо мне до сих пор думали... ну, по крайней мере, некоторые из вас)